Попаснянський краєзнавчий музей імені Семена Іофе, Луганщина
Цього листа до Музейного кризового центру директорка музею Яна Проскурова написала у травні 2022 року. Тепер Попасна - тимчасово окупована, але працівникам музею так само потрібна допомога.
“Колектив "Попаснянського краєзнавчого музею імені Семена Іофе" дуже щиро вдячні всій команді Музейного кризового центру за фінансову допомогу. Наш музей із 3 березня не мав змоги працювати через початок повномасштабної війни росії проти України. Наше місто почали обстрілювати дуже масовано, зі всієї важкої зброї, навіть застосували фосфорні бомби. Співробітники ховались спочатку у підвалах своїх домівок, але потім домівки були розбиті, і нам прийшлося евакуюватися голими та босими, узявши лише дітей та документи. Завдяки вищевказаній фінансовій допомозі ми змогли виїхати, купити якісь харчі та ліки.
Сьогодні всі працівники роз'їхались по куточках нашої любої України та не мають ніяких фінансових джерел для існування, зарплатня нам не виплачується, бо бойові дії продовжуються. Наше містечко Попасна майже знищено російськими окупантами. В мене особисто як у людини зовсім вже немає сили переживати всі нещастя, які сталися останнім часом: 6 березня мені прилетів град у хату, але ми з донькою вижили, після евакуації померла моя бабця (не витримало серце), 23 квітня у бою у Волноваському напрямку Донецької області загинув мій чоловік, він служив у ЗСУ з 2015 року. Тож я втратила єдиний дохід (зарплатня чоловіка) та тепер не знаю, чим платити за оренду житла, за що купувати харчі та ліки для моєї доньки та мами (вони інваліди - важка форма діабету). Мої співробітники теж втратили все - і будинки, і рідних, і можливість заробляти на подальше існування.
Ми дуже вдячні всій команді Музейного кризового центру, а особливо Ользі Гончар та Олесі Міловановій за турботу про наші життя та підтримку існування.
Наш колектив твердо вірить в перемогу України та сподівається на повернення до своїх робочих місць, нашого улюбленого музею. Якщо буде така змога, допоможіть нашому колективу вижити в цей складний час, а для цього нам потрібна фінансова допомога.”
PS. Історії наших колег-музейників ми публікуємо з їхнього дозволу, і лише тоді, коли вони вважають, що немає загрози їхньому життю і життю їхніх близьких.